#LegalQuestions: Аналіз фінансово-господарського стану суб’єктів господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності та незаконних дій у разі банкрутства
Фінансовий аналіз — це процес дослідження фінансового стану й основних результатів фінансової діяльності підприємства з метою виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для вжиття заходів щодо запобігання банкрутству підприємств, а також виявлення резервів підвищення ефективності виробництва та відновлення платоспроможності підприємств шляхом їх санації.
Так, державний орган з питань банкрутства, зокрема встановлює порядок проведення аналізу фінансово-господарського стану суб’єктів господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства і організовує проведення такого аналізу при відкритті провадження у справах про банкрутство державних підприємств і підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків.
Аналіз фінансово-господарського стану суб’єктів господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (далі — Аналіз) проводиться у відповідності до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19 січня 2006 року № 14 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 26 жовтня 2010 року № 1361) (далі – Методичні рекомендації).
Арбітражний керуючий, призначений судом розпорядником майна, проводить Аналіз до проведення перших зборів кредиторів та подає результати Аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію.
Міністерство юстиції України організовує проведення Аналізу щодо державних підприємств і підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, шляхом його здійснення структурним підрозділом Мін’юсту, який забезпечує реалізацію повноважень державного органу з питань банкрутства (далі — структурний підрозділ), або міжрегіональними управліннями Міністерства юстиції України (далі — територіальні органи) за дорученням Мін’юсту.
Проведення Аналізу державним органом з питань банкрутства не звільняє арбітражного керуючого від обов’язку проведення Аналізу того самого суб’єкта господарювання.
Міністерство юстиції України складає висновки про наявність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (далі — Висновки) шляхом їх підготовки структурним підрозділом або територіальним органом за дорученням Мін’юсту.
Структурний підрозділ або територіальний орган проводить Аналіз або складає Висновки на запити господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, прокуратури чи іншого органу, який здійснює кримінальне провадження, інших уповноважених органів, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення у випадку фіктивного банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, а також уповноваженого органу управління державним майном у разі запиту щодо державного підприємства або підприємства, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує 50 відсотків.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, може своєю ухвалою зобов’язати державний орган з питань банкрутства провести Аналіз або скласти Висновки.
В ході підготовки висновку, в якості основного джерела використовувався аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, складений арбітражним керуючим, статистична звітність підприємства, надана також арбітражним керуючим, а саме:
- баланс підприємства;
- звіт про фінансові результати;
- у разі наявності договори, пов’язані з фінансово-економічною діяльністю підприємства.
Слід зазначити, що відповідно абз. 2 п. 2.1 р. ІІІ Методичних рекомендацій, оцінка змін фінансового стану підприємства здійснюється за попередні три календарні роки для формування загального уявлення та загальних тенденцій його розвитку.
Аналіз наявності (відсутності) ознак фіктивного, навмисного або приховуваного банкрутства підприємства складається з декількох розділів, зокрема: визначення ознак фіктивного банкрутства; визначення ознак навмисного банкрутства; визначення ознак приховуваного банкрутства
Фіктивне банкрутство – завідомо неправдива офіційна заява громадянина — засновника або власника суб’єкта господарської діяльності, а також службової особи суб’єкта господарської діяльності та громадянина — суб’єкта підприємницької діяльності про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов’язань перед бюджетом;
Фіктивним може бути визнано банкрутство у разі, якщо підприємство-боржник (за наявності у нього на це можливості) не задовольнило вимоги кредиторів та зобов’язання перед бюджетом у повному обсязі на момент його звернення до господарського суду із заявою про визнання своєї неплатоспроможності.
Коефіцієнт покриття визначається шляхом зіставлення розміру оборотних активів підприємства та його довгострокових і поточних зобов’язань.
У разі коли на підприємстві коефіцієнт покриття перевищував одиницю при нульовій або позитивній рентабельності, це може свідчити про наявність ознак фіктивного банкрутства на підприємстві.
Доведення до банкрутства — умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення власником або службовою особою суб’єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб’єкта господарської діяльності.
Ознаками доведення до банкрутства є наявність дій відповідних осіб боржника, які призвели до погіршення платоспроможності підприємства, у зв’язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов’язкові платежі.
Рівень забезпечення зобов’язань кредиторів характеризується такими показниками:
забезпечення зобов’язань боржника всіма його активами (відношення суми активів боржника до суми його зобов’язань);
забезпечення зобов’язань боржника його оборотними активами (відношення оборотних активів до суми зобов’язань боржника);
розмір чистих активів (різниця між сумою активів підприємства та його зобов’язань).
У разі встановлення, що вищезазначені показники погіршилися протягом періоду, який аналізується, з’ясовується причина погіршення цих показників шляхом перевірки фінансово-господарських договорів підприємства.
Приховування банкрутства — умисне приховування громадянином-засновником (учасником) або службовою особою суб’єкта господарської діяльності своєї стійкої фінансової неспроможності шляхом подання недостовірних відомостей, якщо це завдало великої матеріальної шкоди кредиторові.
Якщо на окремих стадіях провадження у справі про банкрутство буде встановлено, що боржником подані недостовірні відомості про його фінансовий та майновий стан у фінансовій звітності або в інших документах, то в такому разі можуть мати місце ознаки дій з приховування банкрутства.
До ознак дій з приховування банкрутства належать:
надання потенційним кредиторам (банківським установам, державним установам, постачальникам, покупцям), а також господарському суду завідомо неправдивої інформації про фінансово-господарський стан підприємства, яка створює оманливе враження про нормальний фінансовий стан підприємства і таким чином приховує стійку фінансову неспроможність (якщо недостовірні відомості повідомляються потенційному кредитору, від якого очікують продажу продукції чи товарів, виконання робіт, надання послуг, передачі майна, надання позики чи сплати авансових грошових сум на користь організації, від імені якої надаються відомості; або подання до господарського суду відзиву на заяву про банкрутство із свідомо неправдивими відомостями про загальну суму заборгованості, наявне у нього майно, у тому числі й кошти, що знаходяться на його рахунках у банках чи інших фінансово-кредитних установах тощо);
можливість установлення причинного зв’язку між наданою інформацією та збитками, яких зазнала третя особа.
При цьому, мається на увазі не тимчасовий розлад фінансової діяльності юридичної особи, внаслідок якого виникають прострочення платежів, а ситуація, яка виключає виконання даною особою вимог кредиторів.
Поточною неплатоспроможністю характеризується фінансовий стан будь-якого підприємства, якщо на конкретний момент у зв’язку з випадковим збігом обставин тимчасово суми наявних у нього коштів і високоліквідних активів недостатньо для погашення поточного боргу, що відповідно до законодавчого визначення розглядається як неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов’язання перед кредиторами, у тому числі із заробітної плати, а також виконати зобов’язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.
Ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства, мають місце в разі, коли на початку і наприкінці звітного кварталу присутні ознаки поточної неплатоспроможності, а коефіцієнт покриття і коефіцієнт забезпечення власними засобами наприкінці звітного періоду менші за їхні нормативні значення — 1,0 та 0,1 відповідно.
