#LegalQuestions: Процедури банкрутства та переваги для кредиторів

Кодекс України з процедур банкрутства (далі – Кодекс) набрав чинності 21 жовтня 2019 року. Які переваги та більші можливості мають кредитори в зв’язку з введенням в дію Кодексу.

Як визначено абзацом одинадцятий частини першої статті 1 Кодексу, кредитор — юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника; забезпечені кредитори — кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори — кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори — кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Кредитору більше не потрібні докази безспірності його вимог, розмір яких, для відкриття провадження у справі про банкрутство, не має значення (як раніше було передбачено Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», коли встановлювалась обов’язкова вимога – не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати).

Встановлено нові строки, протягом яких кредитор може визнати недійсними правочини боржника – три роки замість одного року, який був раніше встановлений Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Кодекс не містить поняття «позаконкурсний кредитор шостої черги». Згідно із частиною четвертою статті 45 Кодексу для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов’язковими так само, як вони є обов’язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою статті 45 Кодексу (протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство) є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

На відміну від Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», наразі статтею 48 Кодексу визначено, що у разі якщо арбітражний керуючий не скликає збори кредиторів, комітет кредиторів чи інші кредитори, які ініціюють скликання зборів кредиторів, мають право скликати збори кредиторів самостійно.

Перевагою для кредиторів є право зборів кредиторів визначити інше місце проведення зборів. Тобто, після перших зборів, кредитори можуть вибрати більш зручне та практичне місце для проведення зборів кредиторів, що раніше не передбачалось Законом.

У Кодексі значно розширюється компетенція зборів та комітету кредиторів (представницьких органів кредиторів). Це є логічним та справедливим елементом захисту прав кредиторів. Закріплено повноваження щодо погодження умов продажу майна боржника (крім майна, що є предметом забезпечення) у процедурі санації відповідно до плану санації або у процедурі ліквідації банкрута (пункту п’ятого частини восьмої статті 48 Кодексу).