Права та обов’язки подружжя по утриманню

Відповідно до Конвенції про права осіб з інвалідністю, підписаної 13 грудня 2006 року, яка набрала чинності для України 06 березня 2010 року та Національної стратегії із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2021 року № 366-р, кожна людина має право на забезпечення рівних можливостей щодо реалізації своїх прав. Тож, сьогодні у рубрику #LegalQuestions пропонуємо познайомитись із 👉 правами та обов’язками подружжя по утриманню.

Право на утримання мають дружина і чоловік, якщо один із них потребує матеріальної допомоги.

Стабільність шлюбу значною мірою залежить від рівня взаємної турботи з боку кожного з подружжя. Подружжя повинно матеріально підтримувати одне одного. Статтею 75 Сімейного кодексу України (далі — СК) визначені підстави виникнення права одного з подружжя на утримання. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, II чи III групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Права на утримання не має той із подружжя, хто негідно поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто став непрацездатним у зв’язку із вчиненням ним умисного злочину, якщо це встановлено судом.   Той із подружжя, хто став непрацездатним у зв’язку з протиправною поведінкою другого з подружжя, має право на утримання незалежно від права на відшкодування шкоди відповідно до Цивільного кодексу України.

Статтею 78 СК передбачено право на утримання після розірвання шлюбу. Розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу.

Якщо на момент розірвання шлюбу жінці, чоловікові до досягнення встановленого законом пенсійного віку залишилося не більш як п’ять років, вона, він матимуть право на утримання після досягнення цього пенсійного віку за умови, що у шлюбі вони спільно проживали не менш як десять років.

Якщо у зв’язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім’ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, він має право на утримання у зв’язку з розірванням шлюбу і тоді, коли він є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги і що колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання у цьому випадку триває протягом трьох років від дня розірвання шлюбу.

Розірвання шлюбу припиняє правовий статус дружини та чоловіка, однак не розриває правового зв’язку між ними як власниками спільно набутого майна та як батьками дитини. Розірвання шлюбу не є підставою для припинення права на утримання, яке виникло у дружини чи у чоловіка під час шлюбу. Тому, якщо дружина стала інвалідом під час шлюбу, потребувала матеріальної допомоги і одержувала її або навіть не одержувала, але мала на це право, розірвання шлюбу не вплине на існування права на аліменти.  У цій нормі — велика життєва мудрість, яка робить нас відповідальними за майбутнє того, з ким ми перебували у шлюбі.

Право на утримання того з подружжя, хто є неповнолітнім, яке виникло відповідно до аналогії права, існуватиме і після розірвання шлюбу, але лише до досягнення повноліття.

Колишній чоловік (колишня дружина) може бути зобов’язаний утримувати колишню дружину (колишнього чоловіка) доти, доки існуватимуть необхідні для цього підстави (ст. 75 СК), тобто навіть і довічно.

Працездатні колишня дружина, колишній чоловік мають право на аліменти лише протягом трьох років від дня розірвання шлюбу. Тому для одержання аліментів протягом усього цього періоду дружині, чоловікові, до кого пред’явлено позов про розірвання шлюбу, бажано невідкладно пред’явити позов про стягнення аліментів. Якщо ж з моменту розірвання шлюбу до дня пред’явлення вимоги про стягнення аліментів минуло, наприклад, два роки, аліменти будуть присуджені лише на один рік.   Право на аліменти у колишньої дружини чи у колишнього чоловіка може виникнути незалежно від того, за чиєю ініціативою (позовом) було розірвано шлюб.