#Legal Questions: Участь свідків під час посвідчення заповіту як гарантія його визнання

Посвідчення заповіту є досить поширеною нотаріальною дією. Участь свідків у цьому процесі є додатковою гарантією визнання під час можливих судових оскаржень рішення покійного. Розглянемо питання більше детально.

Загальні норми

Порядок посвідчення нотаріусами заповітів регламентується нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 (далі – Порядок вчинення нотаріальних дій) та іншими нормативно-правовими актами.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України). Його значення полягає в тому, щоб визначити порядок переходу майна, майнових прав та обов’язків до певних осіб, який буде існувати після смерті заповідача. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла 18 років та здатна своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Також повну цивільну дієздатність набуває особа в разі реєстрації шлюбу до досягнення повноліття, особа, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором, неповнолітня особа, яка записана батьком або матір’ю дитини, особа, яка досягла 16 років і отримала свідоцтво про право на заняття підприємницькою діяльністю.

Право на заповіт здійснюється особисто. Посвідчення заповіту через представників не допускається.

Заповіт обов’язково складається у письмовій формі. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.У цьому разі заповідач має особисто прочитати текст заповіту вголос.

В тих випадках, коли через фізичні вади заповідач не може сам прочитати заповіт, його посвідчення повинно відбуватися не менше ніж при двох свідках. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

Що дає участь свідків під час складання заповіту?

На бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. Закріплене на законодавчому рівні таке право має суттєве значення для подальшої реалізації волевиявлення заповідача.

У більшості випадків заповіти складаються на користь рідних або близьких. Проте звичайною є ситуація, коли після смерті спадкодавця родичі, керуючись матеріальними, корисливими цілями, намагаються заперечити даний правочин, визнавши його недійсним. Зацікавлені особи при оскарженні заповіту посилаються на те, що правочин укладено під примусом, у стані неосудності або на не справжність підпису на документах тощо.

Таким чином, присутність свідків також необхідна для того, щоб, у разі необхідності підтвердити стан, у якому перебував заповідач на момент посвідчення заповіту.

Свідками можуть бути особи з повною цивільною дієздатністю, окрім:

📌нотаріуса;

📌особи, на користь яких складено заповіт;

📌членів сім’ї та близьких родичів спадкоємців за заповітом;

📌особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.

Законодавством передбачено, що заповіт підписується особисто заповідачем, однак у тому випадку, коли заповідач унаслідок фізичної вади, не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою.

Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Фізична особа, на користь якої заповідається майно, не вправі підписувати заповіт за заповідача.

Нотаріуси при посвідченні заповіту за участі громадян похилого віку повинні для власного ж захисту, роз’яснюючи права, пропонувати заповідачу запросити свідків для посвідчення правочину в їх присутності, попередивши їх про можливі негативні правові наслідки.

Оскільки у разі виникнення позову про визнання правочину недійсним з причини неосудності заповідача, несправжності його підпису, посвідчення заповіту під тиском та з інших причин, свідки зможуть спростувати ці підозри.

Свідки, особи, які були присутні при посвідченні заповіту, зможуть бути викликані до суду, і допомогти спростувати обвинувачення у порушенні нотаріусом законодавства. Це особливо необхідно, якщо правочин складається особами похилого віку, не в нотаріальній конторі, а в лікарні, вдома або в інших ситуаціях.

Крім того, важливим є те, що в тексті заповіту за участю свідків повинно бути роз’яснено вимоги статті 1255 ЦК України про те, що вони не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту.

Нагадаємо, що в умовах воєнного стану Постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2022 року № 914 внесено зміни до Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі.

Так, право посвідчувати заповіти військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, а також працівників правоохоронних (спеціальних) органів, органів цивільного захисту, які залучаються до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі й стримування збройної агресії іноземної держави, набули не лише нотаріуси, а й командири (начальники) цих формувань (органів) та інші уповноважені таким командиром (начальником) особи.