#Legal Questions: Психічний примус як обставина невинуватості

Українське законодавство передбачає можливість звільнення людини від відповідальності, якщо її дії (або навпаки — безвідповідальність) були вчинені під впливом психічного примусу. Ця норма закону надзвичайно важлива зараз, адже частина українських територій досі знаходяться під окупацією, і там можуть відбуватися різні злочини, у тому числі з використанням психічного тиску та знущань. 

У відповідності до 40 статті Кримінального кодексу України, не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом психічного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками. 

Під самим терміном “психічний примус” слід розуміти вплив на психіку, який вчиняється, щоб змусити людину всупереч її волі зробити певні протиправні дії (бездіяльність). До психічного примусу відносять:

1️⃣Погрозу застосування фізичного насильства, у т. ч. за допомогою зброї.

2️⃣Застосування або погроза застосування насильства щодо рідних, близьких, інших осіб, доля яких є важливою для особи, від якої вимагають певних дій чи бездіяльності.

3️⃣Знищення або погроза знищення майна, що належить потерпілому, його рідним, близьким, іншим особам, доля яких є важливою для особи, від якої вимагають певних дій чи бездіяльності.

4️⃣Погрозу розголошення відомостей, які особа бажає зберегти в таємниці.

5️⃣Вплив на психіку особи за допомогою гіпнозу або інших подібних засобів.

Відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваиим інтересам у цих випадках, відповідно до частини другої статті 40 Кримінального кодексу України, вирішується за правилами крайньої необхідності, а фізичний чи психічний примус у даному разі є виразом небезпеки.

Якщо особа визнається винною у вчиненні злочину, застосування щодо неї фізичного чи психічного примусу з метою змусити її вчинити цей злочин є обставиною, що пом’якшує відповідальність (п.6 частина 1 статті 66 Кримінального кодексу України). Бережіть себе.