Громадські об’єднання, як учасники цивільних правовідносин

Євроінтеграційна направленість політики України передбачає побудову суспільства з новою модифікованою формою спілкування держави, особистості та громадськості. Залучення усіх зазначених суб’єктів до процесу вироблення та реалізації урядової соціально-орієнтованої політики сприяє легітимізації прийнятих рішень шляхом суспільного діалогу задля загального блага. В умовах розвитку та становлення громадянського суспільства з розвиненими економічними, політичними, правовими та культурними відносинами між людьми, яке взаємодіє з державою, актуальності набуває питання діяльності громадських об’єднань, як учасників цивільних правовідносин. 

Громадське об’єднання — це добровільне об’єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Воно утворюється за організаційно-правовою формою як громадська організація або громадська спілка.

До елементів правового статусу громадських об’єднань відносять: правоздатність, дієздатність, права та обов’язки, гарантії діяльності та юридичну відповідальність. Участь громадських об’єднань у цивільних правовідносинах можлива тільки при наявності визнаної державою правосуб’єктності, інакше кажучи громадські об’єднання не можуть бути суб’єктами цивільного права без цивільної правоздатності та дієздатності.

Цивільна правосуб’єктність громадських об’єднань виникає внаслідок двох юридичних фактів, а саме: волевиявлення засновників (вони визначають мету організації, закріплюють її організаційну структуру, затверджують установчі документи, при необхідності формують майнову базу) та офіційного визнання державою шляхом реєстрації.

Так, громадське об’єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об’єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку. З аналізу положень Закону України «Про громадські об’єднання» від 22.03.2012 № 4572-VI (далі – Закон про громадські об’єднання) випливає, що учасником цивільно-правових відносин може бути лише громадське об’єднання зі статусом юридичної особи.

Здатність громадських об’єднань у встановленому порядку бути суб’єктами права, тобто мати та реалізовувати суб’єктивні права і юридичні обов’язки, визначається в науковій літературі як правосуб’єктність. Вона виявляється в їх компетенції, сукупності прав і обов’язків, які надаються їм для виконання відповідних функцій.

Так, громадське об’єднання зі статусом юридичної особи має право:

1) бути учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права відповідно до законодавства;

2) здійснювати відповідно до закону підприємницьку діяльність безпосередньо, якщо це передбачено статутом громадського об’єднання, або через створені юридичні особи, якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об’єднання та сприяє її досягненню;

3) засновувати з метою досягнення своєї статутної мети (цілей) засоби масової інформації;

4) брати участь у здійсненні державної регуляторної політики;

5) брати участь у роботі консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів, що утворюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування для проведення консультацій з громадськими об’єднаннями та підготовки рекомендацій з питань, що стосуються сфери їхньої діяльності.

Проте встановлюються й обмеження щодо утворення і діяльності громадських об’єднань. Так, Законом про громадські об’єднання забороняються діяльність об’єднань, якщо їх мета (цілі) або дії спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення, пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки. Крім того, громадські об’єднання не можуть мати воєнізованих формувань.

Для участі в цивільному обороті громадським об’єднанням необхідна крім правоздатності і дієздатність. Під цивільною дієздатністю громадських об’єднань розуміють – встановлену нормами права здатність власними діями набувати та здійснювати цивільні права, створювати для себе обов’язки і виконувати їх.

Відповідно до ст. 92 ЦК України громадське об’єднання як юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які створюються та діють відповідно до установчих документів та закону.

Щодо питання деліктоздатності громадських об’єднань, то вона виникає з моменту державної реєстрації. Під деліктоздатністю розуміють здатність нести юридичну відповідальність за вчинення правопорушення. 

У відповідності до ст. 31 Закону про громадські об’єднання, громадські об’єднання, відокремлені підрозділи іноземних неурядових організацій за порушення законодавства несуть відповідальність, передбачену цим та іншими законами України.

Таким чином, наявність повної правосуб’єктності громадських об’єднань дає можливість бути повноцінним учасником цивільних правовідносин та самостійно відповідно до своїх цілей здійснювати свою діяльність, мати права, обов’язки та нести відповідальність.