Мирова угода та можливість її застосування

Однією з форм прояву принципу диспозитивності є гарантована законом можливість сторін при досягненні домовленості припинити спір шляхом укладення мирової угоди. Інститут мирової угоди має ряд переваг поряд з іншими способами вирішення спору Здійснення права на укладення мирової угоди є ефективним способом врегулювання спору та ліквідації правового конфлікту між сторонами.

Під мировою угодою у справі про банкрутство слід розуміти домовленість між боржником i кредиторами щодо відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. Мирова угода по своїй суті фіксує волевиявлення сторін, яке одночасно спрямоване як на припинення провадження у справі про банкрутство, так і на вирішення спірних питань, що виникли у відносинах між сторонами, як закріплено в Законі про банкрутство, та передбачалось застосування такої судової процедури до боржника як мирова угода.

Суд при розгляді заяв про затвердження мирової угоди у справі про банкрутство, керується приписами пунктів 2, 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства (далі — КУзПБ) передбачено, що з дня введення в дію КУзПБ визнано такими, що втратили чинність: Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Установлено, що з дня введення в дію КУзПБ подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень КУзПБ незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію КУзПБ перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до КУзПБ, статей 2, 48 КУзПБ та статей 192, 234 Господарсько процесуального кодексу України (далі- ГПК України). КУзПБ не містить заборони щодо укладення мирової угоди у справах про банкрутство, тому, сторони вправі укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу в силу частини другої статті 192 ГПК України.

Так, наприклад, касаційний господарський суд у своїй Постанові від 09.07.2020 у справі №910/26972/14 сформував наступні висновки з цього питання: «на відміну від Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що передбачав можливість укладення мирової угоди у справі про банкрутство з наслідками прощення (списання) заборгованості кредиторів, які не давали згоди на таке прощення (списання) своїх боргів, та відповідну процедуру укладення такої угоди від імені кредиторів комітетом кредиторів боржника (статті 77–82 цього Закону в останній редакції до моменту втрати ним чинності 20 жовтня 2019 року), у КУзПБ, введеному в дію на момент розгляду 2 грудня 2019 року спільної заяви про затвердження мирової угоди, такої судової процедури банкрутства, як мирова угода, та порядку її укладення не встановлено. Із втратою чинності Законом про банкрутство з 21.10.2019 та введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства, припинилися обов`язки органу стягнення податків та зборів щодо погодження на укладення мирової угоди у справі про банкрутство на умовах відстрочення, розстрочення чи списання заборгованості зі сплати податків і зборів за відсутності волевиявлення таких кредиторів на укладення мирової угоди на таких умовах, оскільки Кодексом вони не передбачені».

Отже, із вищезазначеного можна зробити висновок, що касаційний господарський суд зазначив, що відповідно до КУзПБ, підготовка, укладання та підписання мирової угоди не входить до компетенції комітету кредиторів як сторони у справі про банкрутство, а волевиявлення має бути реалізовано від усіх учасників у справі. А також, що закриття провадження у справі про банкрутство у зв’язку з затвердженням мирової угоди можливе лише за наявності факту погашення або списання вимог кредиторів.

Тобто норми ГПК України передбачають такий спосіб врегулювання спору. Проте, сторони мають пам’ятати про необхідність дотримання умов, які містяться в КУзПБ та їх відмінність від приписів попереднього Закону про банкрутство. У випадку виконання всіх вимог чинного законодавства, мирову угоду можна застосовувати як судову процедуру банкрутства.