#ЦікавеПроВишиванку: Вишиванка, як феномен українського етносу

Вишиванка як своєрідний символ українського народу, який увібрав в себе національну приналежність, ідентичність та генетичну пам’ять українського етносу.

У ній — душа українського народу.

В Україні вишивати вміли в усіх регіонах. Проте, кожна область, інколи навіть село володіли своїми унікальними техніками вишивання, які надавали можливість відрізнити їх з-поміж інших.

До прикладу:

Центральним областям притаманні рослинно-геометричні орнаменти із гронами винограду, кольором хмелю чи восьмипелюстковими розетками, ромбами, квадратами;

Східні області відрізняються технікою вишивання, яка має своєрідні поліхромні рельєфні орнаменти, створювані напівхрестиком або хрестиком;

Північні областям притаманний геометричний або рослинний орнамент, який вишивається переважно білими нитками. Зокрема, Чернігівській області характерні білі вишивки з украпленням червоного і чорного. Виконується дуже дрібними стібками, що нагадує бісерні вишивки.

Західним областям характерні геометричні візерунки, які до того ж чіткі і прості по композиції. Унікальним також є багатство технік вишивання, зокрема: низь, хрестик, вишивка розписом, настилання, різноманітні види чорних, білих і кольорових стібків. До того ж, окремі елементи обводились кольоровими нитками, що забезпечує високий рельєф та неповторний ефект кольорів. До речі, Закарпаттю характерний мотив «кривуля» у різних техніках виконання;

Південним областям України, в свою чергу, властиві червоно-чорні тони композицій, з домінантою червоного. Візерунки прості – великі та геометричні. Здебільшого на вишиванках рослинні мотиви – квіти, калина.

Отже, вишиванка є феноменом українського етносу, оскільки різноманіття та багатогранність технік вишиванки та її орнаменту вражає своєю неповторною багатогранністю.