#Legal Questions: Відпустка за свій рахунок під час воєнного стану

Війна вносить свої корективи не тільки у життя людей, але й в чинне законодавство. З введенням і продовженням війського стану в України змін зазнала і сфера трудових відносин. У час, коли велика кількість людей була змушена виїхати за кордон, стала внутрішньо переміщеними особами, виникла потреба юридичного оформлення їх відустності на робочих місцях. 

Частина 3 статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі — Закон про організацію трудових відносин) передбачає надання працівникові відпустки без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною 1 статті 26 Закону України «Про відпустки», тобто, протягом дії воєнного стану работодавець може надати працівнику відпустку без збереження заробітної плати більше ніж 15 календарних днів. 

01 липня 2022 року Президентом України підписано Закон України  «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який оптимізує трудові відносини у період воєнного стану. Цим законом внесено зміни до Кодексу законів про працю України, Закону України «Про відпустки» та Закону про організацію трудових відносин,  що діють тимчасово, тобто запроваджені на період воєнного стану.

Статтю 12 Закону про організацію трудових відносин доповнено частиною четвертою, яка передбачає обов’язкове надання відпустки без збереження заробітної плати працівнику, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи,  але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України “Про відпустки”.

Тобто, цей вид відпустки без збереження заробітної плати надається тільки тим працівникам, які виїхали з України або набули  статусу внутрішньо переміщеної особи. Отже, якщо такий працівник просить надати йому цю відпустку, то роботодавець не має права відмовити.

Усі інші працівники, як і раніше, мають право просити роботодавця надати їм відпустку без збереження заробітної плати на період воєнного стану на підставі частини 3 статті 12 Закону про організацію трудових відносин. 

Ця норма залишається незмінною з набуттям чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин” (далі — Закон про оптимізації трудових відносин), а саме з 19.07.2022,  і в ній немає обмеження «не більше 90 календарних днів», тобто така відпустка може бути надана на строк до закінчення воєнного стану. Однак, цей вид відпустки надається за згодою, досягнутою між роботодавцем  і працівником, а надання такого виду відпустки є правом керівника, а не обов’язком.

Важлива відмінність між цими відпустками: період відпустки, наданої на підставі частини 4 статті 12 Закону про організацію трудових відносин, не включається до стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку, а на підставі частини 3 статті  12 Закону про організацію трудових відносин – включається до такого стажу згідно пункту 4 статті 9 Закону України “Про відпустки”.

Оскільки Закон про оптимізацію трудових відносин набув чинності з 19.07.2022, всі нові правила слід застосовувати із зазначеної дати.

Отже, підсумовуючи вищезазначене, на сьогоднішній день законодавством України передбачено надання таких видів відпусток без збереження заробітної плати під час воєнного стану:

1️⃣Протягом періоду дії воєнного стану (частина 3 статті 12 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»).

2️⃣90 календарних днів під час воєнного стану (частина 4 статті 12 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Вибір віпустки під час військового стану повністю залежить від обставин, в яких опинилася людина.