#Legal Questions: Правовий аналіз недійсного та фіктивного шлюбу

Чинний Сімейний кодекс України не містить поняття недійсності шлюбу. Разом з тим, у статті 38 вказуються підстави його недійсності, а  саме − порушення вимог, встановлених статтями 22, 24- 26 Сімейного кодексу: досягнення шлюбного віку, добровільності шлюбу (в зміст даного принципу законодавець вкладає дієздатність особи, здатність особи в момент реєстрації шлюбу усвідомлювати сповна значення своїх дій і (або) керувати ними, а також відсутність фізичного чи психічного примушування до укладення шлюбу), одношлюбності, відсутності близького кровного споріднення або споріднення, заснованого на усиновленні, взаємної обізнаності про стан здоров’я.

Таким чином, недійсність шлюбу пов’язується з порушенням умов укладення шлюбу. Причому з одного боку визнання шлюбу недійсним — це санкція за порушення сімейного законодавства, яке допускають особи, що укладають шлюб (або одна з осіб), саме при укладенні шлюбу, з іншого — це вид сімейно-правової відповідальності. Отже, недійсність шлюбу – це форма відмови держави від визнання укладеного шлюбу як юридично значущого акту.

Виходячи із правової природи підстав недійсності шлюбів передбачається адміністративний та судовий порядок визнання шлюбів недійсними. Законодавцем запропоновано виділяти абсолютно недійсні (нікчемні) та відносно недійсні (оспорювані у суді) шлюби.

Адміністративний порядок визнання шлюбу недійсним застосовується відповідно до статті 39 Сімейного кодексу України до випадків, коли наявні абсолютні порушення вимог, що встановлені законодавством для укладення шлюбу, а саме: одношлюбність, відсутність близького споріднення та дієздатність осіб. Шлюб, укладений з порушенням зазначених вимог є нікчемним, визнання такого шлюбу недійсним судом не вимагається, необхідно лише анулювання запису про шлюб органами державної реєстрації актів цивільного стану за заявою заінтересованої особи. В інших випадках визнання шлюбу недійсним відбувається у судовому порядку. На позов про визнання шлюбу недійсним не поширюється строк позовної давності.

Крім того, потрібно окремо виділити такий вид недійсного шлюбу як неукладений шлюб. Відповідно до 48 статті Сімейного кодексу України таким визнається шлюб,  зареєстрований  у відсутності  нареченої і (або) нареченого. Запис про такий шлюб у органі державної реєстрації актів цивільного стану анулюється за рішенням суду за заявою заінтересованої особи.

Визнанню шлюбу недійсним в судовому порядку присвячені дві статі Сімейного кодексу України – стаття 40 та стаття 41. Перша регулює випадки, коли шлюб безальтернативно визнається недійсним за рішенням суду (шлюб, укладений без вільної згоди жінки та чоловіка та фіктивний шлюб). Друга стаття регулює випадки, коли залежно від обставин справи шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду (шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною; двоюрідними братом та сестрою, тіткою, дядьком та племінником, племінницею; шлюб з особою, яка приховала тяжку хворобу; шлюб з порушенням вимог відносно шлюбного віку).

За заявою заінтересованої особи після перевірки достатності підстав орган державної реєстрації актів цивільного стану анулює актовий запис про шлюб. Актовий запис про шлюб анулюється незалежно від смерті осіб, з якими було зареєстровано шлюб, а також розірвання цього шлюбу.

Розірвання шлюбу, смерть дружини або чоловіка не є перешкодою для визнання шлюбу недійсним. Шлюб не може бути визнаний недійсним у разі вагітності дружини або народження дитини, або якщо той, хто не досяг шлюбного віку, вже досяг його або йому було надано право на шлюб.

Частина 2 статті 40 Сімейного кодексу України визначає, що шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім’ї та набуття прав та обов’язків подружжя.

Явище фіктивного шлюбу далеко не нове – змінювалися лише історичні передумови, що несли нові причини та способи вчинення цього юридичного акту. У теперішній час найчастіше фіктивні шлюби укладають з метою отримання посвідки на проживання в іноземній державі та, у майбутньому, набуття громадянства; це також спосіб для військовозобов’язаних молодих людей відстрочити призов на строкову службу, а для незаміжніх майбутніх матерів − можливість народити дитину у законному шлюбі. Трапляється й таке, що фіктивні шлюби укладаються з метою отримання престижної роботи чи приховання нетрадиційної сексуальної орієнтації.

Право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв’язку з реєстрацією цього шлюбу,  батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність  якої обмежена.

Як показує судова практика, встановлення факту відсутності наміру створити сім’ю є ускладненим. Доказами фіктивності шлюбу можуть бути, наприклад, нетривале спільне проживання, приховання наміру виїхати за кордон, відмова від інтимних стосунків, підтримання інтимних відносин з іншими особами тощо. Водночас велика різниця у віці або матеріальний розрахунок, задля досягнення якого особа одружується, чи небажання мати дітей не можуть трактуватися як достатній доказ відсутності наміру створити сім’ю.

Аналіз судових справ свідчить про те, що найчастіше підставами для визнання шлюбу недійсним вказуються наступні: окреме проживання, відсутність спільно набутого майна, відсутність турботи один про одного та взаємної матеріальної підтримки, приховування подружніх відносин від третімх осіб, небажання народжувати спільних дітей, відкрите демонстрування перед третіми особами відсутності фактичних шлюбних відносин та наголошення на фіктивності реєстрації шлюбу.

Водночас, жодна з наведених обставин справи не взята до уваги судом як самостійна чи єдина підстава визнання шлюбу недійсним. При ухваленні рішення суд оцінював докази в їх сукупності та лише за наявності достатніх підстав вважати, що укладаючи шлюб сторони не мали наміру створювати сім’ю та набувати для себе прав та обов’язків подружжя, суд приходив до висновку про фіктивність такого шлюбу.

Щодо наслідків фіктивного шлюбу, то на відміну від низки європейських держав,  кримінальної чи адміністративної відповідальності за фіктивний шлюб законодавством України прямо не передбачено.

Фіктивний шлюб не є підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов’язків подружжя, а також прав та обов’язків, які встановлені для подружжя іншими законами України. Якщо протягом «штучного» шлюбу особи набули майно, воно вважається таким, що належить їм на праві спільної часткової власності. Розмір часток кожного з них визначається відповідно до їхньої участі у придбанні цього майна своєю працею та коштами. Особа, яка у зв’язку з реєстрацією недійсного шлюбу змінила своє прізвище, вважається такою, що іменується цим прізвищем без достатньої правової підстави. Визнання шлюбу недійсним тягне за собою недійсність шлюбного договору, якщо він був укладений такими особами.

З іншого боку, відповідно до ст. 46 Сімейного кодексу України, добросовісна особа у такому союзі (чоловік чи жінка) має право: на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя; на проживання в жилому приміщенні, в яке вона поселилася в зв’язку з недійсним шлюбом; на аліменти відповідно до закону (статті 75, 84, 86 та 88 зазначеного кодексу); на прізвище, яке вона обрала при реєстрації шлюбу. Усі зазначені права повинні бути визнані та підтверджені рішенням суду.

Стаття 47 Сімейного кодексу України охороняє права дітей, що були народжені у такому шлюбі. У цьому випадку батьком дитини визнається чоловік матері, а діти, народжені у фіктивному шлюбі, перебувають у встановленій спорідненості з обома батьками.

Однак, законодавство України визначило, що фіктивним є не лише той шлюб, який укладено за змовою чоловіка і жінки, а й той, у якому наміру створити сім’ю не мала хоча б один із подружжя.