#Legal_Questions: Міжнародний кримінальний суд

З початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну актуальним питанням стала діяльність Міжнародного кримінального суду в Гаазі, його повноваження та можливості.

Передумовами створення Міжнародного кримінального суду (далі – МКС або Суд) слід вважати велику кількість війн, військових агресій, збройних конфліктів у ХХ сторіччі, що, у свою чергу, змусило ряд країн дійти згоди щодо неприпустимості безкарності за проявлення цинічних злочинів під час війни.

На дипломатичній конференції в Римі 17 липня 1998 року був прийнятий Римський статут Міжнародного кримінального суду (далі – Римський статут), який набрав чинності з 1 липня 2002 року. В голосуванні загалом прийняло участь 120 країн.

Згідно статті 3 Римського статуту місцем перебування МКС є м. Гаага, Нідерланди. Суд укладає з державою перебування угоду про штаб-квартиру, яка має бути схвалена Асамблеєю держав-учасниць і в подальшому укладена Головою Суду від імені Суду. Римським статутом також передбачено можливість проведення засідань в будь-яких інших місцях, на розгляд суду.

Відповідно до статті 34 Римського статуту Суд складається з таких органів:

1. Президія.
2. Апеляційний відділ, Судовий відділ і Відділ досудового провадження.
3. Офіс Прокурора.
4. Секретаріат. МКС складається з 18 суддів, що обираються терміном на 9 років.

Кожен регіон повинен мати мінімум трьох суддів зі складу МКС. Станом на 2022 рік 5 суддів представляють регіон Західної Європи, 3 суддів – Східної Європи, 4 суддів – Африки, 3 суддів – Латинської Америки, 3 суддів – Азії.

Відповідно до статті 5 Римської конвенції, Юрисдикція Суду обмежується найбільш тяжкими злочинами, які викликають занепокоєння всього міжнародного співтовариства. Відповідно до цього Статуту Суд має юрисдикцію стосовно таких злочинів:

— злочин геноциду;
— злочини проти людяності;
— воєнні злочини;
— злочин агресії.

Часова юрисдикція Суду може розповсюджуватися на злочини, які були скоєні після дати набуття чинності Римського статуту або з моменту його ратифікації державою-учасницею.

Стаття 13 Римського статуту регламентує випадки, в яких МКС може здійснювати свою юрисдикцію стосовно вчинених злочинів:
— ситуація, в якій ймовірно було вчинено один або декілька таких злочинів, передана Прокурору державою-учасницею відповідно до вимог, зазначених у Римському статуті;
— ситуація, в якій ймовірно було вчинено один або декілька таких злочинів, передана Прокурору Радою Безпеки, яка діє відповідно до Статуту Організації Об’єднаних Націй (за 23 роки існування Суду таке трапилося двічі, у справі щодо «Ситуації в Південному Судані» та «Ситуації в Лівії»);
— прокурор розпочав розслідування стосовно такого злочину відповідно до своїх повноважень.

Отже, аналізуючи положення Римського статуту стосовно юрисдикції МКС, можна дійти висновку, що вона поширюється на найбільш тяжкі злочини, які викликають занепокоєння у міжнародного співтовариства та вчинення вказаних злочинів у межах країн-учасниць, які підписали Римський статут. Притягнути до відповідальності Суд може лише особу, яка займала керівні політичні або військові посади, мала вплив на групу повстанців, воєнного формування тощо. Тобто Суд не може притягнути до відповідальності безпосередньо військового або члена воєнного формування, який виконував злочинний наказ.

Щодо розгляду Судом злочинів, вчинених на території України, то на сьогоднішній день маємо наступну хронологію подій. Україна підписала Римський статут 20 січня 2000 року, однак на даний час ще не ратифікувала його, проте визнала юрисдикцію Суду за окремими статтями. Так, 25 лютого 2014 року ВРУ прийняла Заяву № 790-VII, якою визнала юрисдикцію Суду за ст. 7 Римського статуту (злочини проти людяності) під час мирних акцій протестів у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року.

4 лютого 2015 року ВРУ прийняла Постанову № 790-VII, якою затвердила Заяву, що визнала юрисдикцію Суду за статтями 7 (злочини проти людяності) і 8 (воєнні злочини) Статуту щодо скоєння злочинів вищими посадовими особами  російської федерації та керівниками терористичних організацій так званих “ДНР” та “ЛНР” починаючи з 20 лютого 2014 року і без кінцевої дати.

11 грудня 2020 р. прокуратура Суду оголосила про завершення попереднього вивчення ситуації в Україні та дійшла висновку, що «Ситуація в Україні» визнана такою, що відповідає критеріям Статуту для відкриття розслідування. Подальшим кроком є звернення прокурора до суддів Палати попереднього провадження Суду надати дозвіл на розслідування по суті.

У своїй заяві, опублікованій на офіційній сторінці сайту Суду від 2 березня 2022 р. Голова Офісу прокурора МКС Карім Хан зазначив про початок збору доказів вчинених злочинів на території України.

На сьогоднішній день Суд отримав звернення від 42 країн-учасниць щодо розслідування ситуації в Україні через напад російської федерації та наголосив, що злочини, вчинені на території України підлягають юрисдикції Суду. Слід звернути увагу, нещодавно Японія приєдналася до звернення щодо розгляду злочинів рф на території України, що дозволило МКС розширити регіональну групу під час розслідування.

Також Японія достроково внесла свій річний внесок до МКС, який становить 10% від річного бюджету Суду. До фінансової підтримки долучилася і Німеччина, Ірландія та Латвія, які зробили заяви щодо додаткового фінансування МКС для розслідування воєнних злочинів росії в Україні, що загалом становить 4 100 000 евро. Франція, з метою допомоги, направила в України групу технічних та наукових жандармів. Велика Британія обрала суддю, з 12 річним досвідом роботи на посаді судді МКС, який консультуватиме Україну з приводу розслідування та збирання доказової бази порушення норм міжнародного права росією на території України.

Така масштабна міжнародна підтримка свідчить про невідворотність притягнення до відповідальності винних у злочинах скоєних на території України.