#Legal_Questions: Шлюбний договір: прояв недовіри чи гарантії на майбутнє?

Незважаючи на те, що шлюбний договір є певною новелою для України, останнім часом він набуває популярності серед українців. Недостатня обізнаність та певні міфи, якими оповіяний шлюбний договір, не дозволяють українцям повноцінно користуватися його перевагами.

Щоб подолати ці стереотипи, варто розглянути ключові особливості шлюбного договору.

Навіщо? Укладення шлюбних договорів, в першу чергу, гарантує належність частки майна від спільної власності, набутої під час шлюбу кожному з подружжя. Сторони договору можуть домовитися кому яка річ буде належати у випадку розірвання шлюбу. Також можна прописати, що один з подружжя отримує грошову компенсацію за майно, набуте під час шлюбу, а іншому переходить у власність це майно.

Окрім того, у шлюбному договорі можна вказати, що подружжя може використовувати спільне майно для забезпечення потреб їхніх дітей, а також інших осіб. Це передбачає користування одного з подружжя, його дитини, членів сім’ї майном, що є у власності іншого, за умови наявності шлюбного договору.

Хто? Укласти шлюбний договір може тільки подружжя, яке перебуває у зареєстрованому шлюбі, або ж майбутнє подружжя, яке вже подало заяву про реєстрацію шлюбу. У «цивільного подружжя» такої можливості немає. Неповнолітнім особам потрібен письмовий дозвіл батьків або опікунів, завірений нотаріусом.

У разі відмови від реєстрації шлюбу нареченими, попереднє укладення шлюбного договору не несе за собою жодних правових наслідків для його сторін.

Як? Укладається шлюбний договір виключно у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Що можна прописати?

✔️визначити майно, яке дружина/чоловік передає для використання на спільні потреби сім’ї, а також правовий режим майна, подарованого подружжю у зв’язку з реєстрацією шлюбу;

✔️визнати майно, набуте під час шлюбу, як таке що є спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з подружжя (а не спільною сумісною власністю, як це передбачено сімейним законодавством України);

✔️визначити можливий порядок поділу майна, в тому числі в разі розірвання шлюбу;

✔️використання належного подружжю або одному з них майна для забезпечення потреб їхніх дітей, а також інших осіб;

✔️подружжя може домовитися про звільнення житлового приміщення тим з подружжя, хто вселився в нього, в разі розірвання шлюбу, з виплатою грошової компенсації або без неї;

✔️про проживання у житловому приміщенні, яке належить одному з подружжя чи є їхньою спільною власністю, їхніх родичів;

✔️про надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі на умовах, визначених шлюбним договором;

✔️може бути встановлена можливість припинення права на утримання одного з подружжя у зв’язку з одержанням ним майнової (грошової) компенсації;

✔️чітко визначити порядок та спосіб утримання дітей у т. ч. після розірвання шлюбу. У такому разі особі, з якою після розірвання шлюбу буде проживати дитина чи діти, не доведеться окремо звертатися до суду за вирішенням питання про стягнення з іншого з подружжя аліментів, оскільки це вже обумовлено, і на підставі договору можна здійснювати стягнення тощо.

Чого не можна прописувати?

➖ шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, які передбачені законодавством, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище;

➖ до тексту шлюбного договору не можна включати регулювання особистих відносин між чоловіком та дружиною (до прикладу, заборона подружньої зради, частота виконання подружнього обов’язку тощо), а також між подружжям та дітьми.

 

Чи можна змінити? Внести зміни до шлюбного договору можна, але виключно за згодою обох сторін подружжя.

Крім того, законодавством передбачена можливість подружжя відмовитись від шлюбного договору, але тільки за взаємною згодою, шляхом подання до нотаріуса відповідної заяви.

Як і зміна чи відмова, так і розірвання шлюбного договору за взаємною згодою сторін потребує викладення в письмовій формі й нотаріального посвідчення.

Водночас, на вимогу одного з подружжя шлюбний договір за рішенням суду можуть змінити. Підставою можуть бути інтереси одного з подружжя, дітей, а також непрацездатних повнолітніх дочки, сина, що мають істотне значення. Якщо суд вирішив змінити умови шлюбного договору — вони наберуть чинності в момент набрання судовим рі­шенням законної сили.

Таким чином, незважаючи на архаїчні переконання, згідно з якими укладення шлюбного договору — це ознака недовіри до другого подружжя, укладання такого договору є механізмом захисту своїх майнових прав та майнових прав дітей, а також сприяє уникненню можливих непорозумінь у майбутньому, тому розширення практики його використання заслуговує на підтримку та подальше вдосконалення!