#LegalQuestions: Банкрутство фізичних осіб

У відповідності до статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства (далі – Кодекс) провадження у справі про неплатоспроможність боржника — фізичної особи або фізичної особи-підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.

Згідно з цією статтею, відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи можливо за умов, якщо:

• розмір прострочених зобов’язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати;
• боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов’язань упродовж двох місяців;
• ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення;
• існують інші обставини, що свідчать про загрозу неплатоспроможності.

Для відкриття господарським судом справи про банкрутство фізичної особи у боржника є обов’язок подати декларацію про свій майновий стан за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду відповідної заяви, вказана декларація повинна містити інформацію не тільки щодо майна боржника, а і щодо майна, доходів та витрат членів його сім’ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.

У разі відкриття господарським судом справи про банкрутство фізичної особи, фізична особа сплачує тільки авансування винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці роботи в розмірі п’яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб за кожен місяць роботи.

У відповідності до частини другої статті 6 Кодексу в процедурі банкрутства фізичної особи є дві стадії:

• реструктуризація боргів;
• визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів, яка розпочинається, якщо план реструктуризації боргів боржника не було затверджено кредиторами або вони вирішили перейти до процедури погашення боргів боржника.

Кодекс України з процедур банкрутства містить певні обмеження щодо майна боржника, за рахунок якого можна погасити його борги.

Так, до складу ліквідаційної маси боржника не включається:

• житло, яке є єдиним місцем проживання сім’ї боржника (квартира загальною площею не більше 60 квадратних метрів або житловою площею не більше 13,65 квадратного метра на кожного члена сім`ї боржника чи житловий будинок загальною площею не більше 120 квадратних метрів) та не є предметом забезпечення, а також інше майно боржника, на яке згідно із законодавством не може бути звернено стягнення;
• кошти, що перебувають на рахунках боржника у пенсійних фондах та фондах соціального страхування.

Також, до складу ліквідаційної маси може бути включено майно, що є часткою боржника у спільній власності. У такому разі відбувається виділення частки боржника із спільного майна за правилами, передбаченими цивільним законодавством.

Господарський суд за своїм рішенням може виключити із складу ліквідаційної маси боржника наступне майно:

• майно боржника, на яке може бути звернено стягнення, але воно є необхідним для задоволення нагальних потреб боржника або членів його сім’ї;
• речі вартістю не більше 10 розмірів мінімальної заробітної плати, які є неліквідними чи дохід від реалізації яких істотно не вплине на задоволення вимог кредиторів. При цьому з ліквідаційної маси не можна виключити вищевказане майно загальною вартістю більше тридцяти мінімальних заробітних плат.

Продаж майна банкрута здійснюється відповідно до умов та в порядку, визначених Кодексом України з процедур банкрутства так само, які і для юридичних осіб.

Крім того, Кодекс України з процедур банкрутства містить обмеження щодо фізичних осіб, які визнані банкрутом. Протягом п’яти років після визнання фізичної особи банкрутом не може бути відкрито провадження у справі про неплатоспроможність за її заявою, крім випадку, якщо боржник погасив усі борги в повному обсязі у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Також фізична особа-банкрут протягом п’яти років після визнання її такою, зобов’язана перед укладенням договорів позики, кредитних договорів, договорів поруки або договорів застави письмово повідомляти іншу сторону договору про факт своєї неплатоспроможності.

Протягом трьох років після визнання фізичної особи банкрутом, фізична особа не може вважатися такою, яка має бездоганну ділову репутацію.