#LegalQuestions: Відсторонення арбітражного керуючого

В Україні діючим законодавством про банкрутство визначено три випадки (і відповідні їм підстави) відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень розпорядника майна, керуючого реструктуризацією, керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реалізацією:

📌за заявою самого арбітражного керуючого — абзац перший частини 4 статті 28 Кодексу України з процедур банкрутства;

📌за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою господарського суду за наявністю підстав, визначених у самому Кодексі — абзац другий частини 4 статті 28  Кодексу України з процедур банкрутства;

📌за клопотанням комітету кредиторів незалежно від наявності підстав абзац третій частини 4 статті 28 Кодексу України з процедур банкрутства .

Відсторонення арбітражного керуючого від виконання відповідних повноважень у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого не викликає непорозумінь, ця норма у судовій практиці застосовується як імперативна. Реалізація арбітражним керуючим права на дострокове припинення його повноважень у справі про банкрутство не може бути поставлена в залежність від обставин оскарження його дій (бездіяльності) учасниками справи про банкрутство. Водночас, подання арбітражним керуючим заяви про його звільнення від виконання повноважень у справі про банкрутство не звільняє господарський суд від обов`язку розглянути скаргу (скарги) учасників справи на дії (бездіяльність) такого арбітражного керуючого в період виконання ним відповідних повноважень та надати вимогам скаржника (скаржників) належну правову оцінку.

Наступним з випадків відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень є відсторонення за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою господарського суду за наявністю підстав, визначених  пунктами 1 — 6 абзацу другого частини 4 статті 28 Кодексу України з процедур банкрутства, а саме у разі:

📌 невиконання або неналежного виконання обов’язків, покладених на арбітражного керуючого;

📌 зловживання правами арбітражного керуючого;

📌 подання до суду неправдивих відомостей;

📌 відмови арбітражному керуючому в наданні допуску до державної таємниці або скасування раніше наданого допуску;

📌 припинення діяльності арбітражного керуючого;

📌 наявності конфлікту інтересів.

Рішення суду про відсторонення арбітражного керуючого за наведених підстав має відбуватися з достеменним встановленням факту невиконання (або неналежного виконання) арбітражним керуючим своїх обов`язків чи з встановленням інших обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання арбітражним керуючим відповідних повноважень.

Ще одним випадком відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень є випадок, коли комітету кредиторів було надане право у
будь-який час (що фактично означає — на будь-якій  судовій процедурі банкрутства) звернутися до господарського суду з клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень, при цьому вказана правова норма прямо вказує на незалежність такого клопотання від наявності підстав відсторонення арбітражного керуючого.

Як відомо, судові рішення щодо відсторонення арбітражного керуючого не підлягають окремому оскарженню до Верховного Суду (абзац перший частини 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства). Водночас скарги на такі рішення можуть включатися до касаційних скарг на рішення, які підлягають касаційному оскарженню (абзац другий частини 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства).

Аналіз судової практики, що викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ по банкрутство Касаційного господарського суду від 20.05.2021 у справі  № 922/3369/19, дозволяє дійти висновку, що комітет кредиторів не зобов’язаний вказувати підстави для відсторонення арбітражного керуючого,  хоча «не позбавлений можливості» їх навести.

Якщо комітет кредиторів все ж таки наводить підстави, якими є неналежне виконання обов’язків (або інші підстави, передбачені  пунктами 1-6 абзацу другого частини  4 статті 28 Кодексу України з процедур банкрутства), то в такому випадку клопотання комітету кредиторів слід розцінювати, як клопотання учасника провадження у справі, яке може бути підставою для відсторонення лише за наявності чітко визначених підстав, отже суд має здійснити їх перевірку. У такий спосіб  суд, розглядаючи клопотання комітету кредиторів про відсторонення арбітражного керуючого, зобов’язаний перевірити дотримання процедури (порядку скликання та проведення зборів та/або комітету кредиторів, законність обрання/формування комітету кредиторів і т. д.), а також вжити заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.  Слід зазначити, що здійснення права комітету кредиторів звернутися з клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого, незалежно від наявності підстав, не може свідчити про зловживання комітетом кредиторів наданими йому процесуальними правами.

Підсумовуючи вищезазначене, підкреслюємо, що право кредитора на відсторонення арбітражного керуючого не завжди буде підтримане судовим рішенням без надання оцінки діям арбітражного керуючого, що захищає загальні права арбітражного керуючого та його право на працю.