#LegalQuestions: Принцип дотримання нотаріальної таємниці

Нотаріальний процес характеризуєть­ся низкою принципів, які забезпечують виконання завдань нотаріату та являють собою загальні правові вимоги для вчинення нотаріальних дій. Одним із основних принципів, що найбільшою мірою відображає сут­ність нотаріальної діяльності, є прин­цип дотримання нотаріальної таємниці (ст. 8 Закону України «Про нотаріат»).

Нотаріальна таємниця  — сукупність відомостей,  отриманих під час  вчинення  нотаріальної  дії  або  звернення   до   нотаріуса заінтересованої особи,  в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов’язки тощо.  Це означає, що державні та приватні нотаріуси не можуть розголошувати відомості, що стали їм відомі у зв’язку із вчиненням нотаріальних дій.
Також, обов’язок дотримання нотаріальної таємниці поширюється на осіб:- яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків чи іншої роботи;- залучених  для  вчинення нотаріальних дій у якості свідків;- на інших осіб, яким стали відомі відомості,  що  становлять  предмет нотаріальної таємниці.     Реалізація принципу дотримання нотаріальної таємниці передбачає, що довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам,  за дорученням яких або щодо  яких  вчинялися нотаріальні дії. Однак, є випадки, коли так інформація може надаватись іншим особам:
—    у разі смерті особи чи визнання її померлою такі довідки видаються спадкоємцям померлого;
—    у разі  визнання  особи безвісно відсутньою опікун має право отримувати довідки про вчинені нотаріальні дії, якщо це необхідно для збереження майна, над яким встановлена опіка;
—    на обґрунтовану письмову   вимогу   суду,   прокуратури,  органів,  що  здійснюють оперативно-розшукову  діяльність, органів досудового розслідування у зв’язку з кримінальним провадженням, цивільними, господарськими, адміністративними справами, справами про адміністративні правопорушення,  що  знаходяться  в  провадженні цих органів;
—    на вимогу Міністерства юстиції України,  Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі з метою регулювання організації нотаріальної діяльності;
—    на  письмовий  запит  органів  доходів  і  зборів стосовно довідок про суму нотаріально посвідчених договорів, приватного виконавця Національного агентства з  питань запобігання корупції.
Слід звернути увагу, що нотаріус не  має  права давати свідчення в якості свідка щодо відомостей,  які становлять нотаріальну таємницю,  крім  випадків, коли  цього  вимагають  особи,  за  дорученням  яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії.
Також, реалізація принципу дотримання нотаріальної таємниці передбачає, що нотаріусом повинна бути забезпечена конфіденційність, тобто проведена бесіда-консультація в окремому приміщенні, щоб ніхто із сторонніх осіб не міг спостерігати за вчиненням нотаріальної дії, а також нотаріальні дії слід виконувати виключно в присутності зацікавленої особи і лише в окремих випадках, осіб, які їм допомагають (наприклад, перекладачі, осіб, які їм допомагають – підписують документи, коли особа не може це зробити у разі хвороби тощо). Цю вимогу нотаріус повинен забезпечувати незалежно від того, здійснює він нотаріальну дію в приміщені контори чи за її межами.
Обов’язок дотримання принципу нотаріальної таємниці покладає на нотаріуса та вищезазначених осіб відповідальність, і інколи досить важко пояснити державним органам чи іншим особам, що не надання інформації зовсім не є примхою нотаріусів.
Таємниця вчиненої нотаріальної дії охоплює таку інформацію:
—  про осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії, про осіб, щодо яких вчинено нотаріальну дію;
— про зміст нотаріальної дії;
— про усні й письмові консультації з приводу нотаріальних дій;
— про факт звернення з проханням про вчинення нотаріальної дії.
Важливість дотримання нотаріальної таємниці обумовлюється серйозними наслідками у разі порушення цього принципу для нотаріуса, адже нотаріуси несуть особисту відповідальність за розголошення таємниці вчинюваних нотаріальних дій. Відповідальність за недотримання нотаріальної таємниці чітко визначена законодавством та є однією з підстав для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Також, якщо недотримання принципу нотаріальної таємниці завдало матеріальної шкоди, то вона підлягає відшкодуванню.
Однак, самі особи, які звернулись до нотаріуса за вчиненням нотаріальної дії зберігати таємницю вчинення нотаріальних дій не зобов’язані.
З огляду на вищевикладене, слід зазначити, що принцип дотримання нотаріальної таємниці є одним із найважливіших правил діяльності нотаріуса, який не тільки забезпечує його авторитет, а й перешкоджає виникненню несприятливих наслідків для осіб, які звернулися до нотаріуса, підкріплює довіру громадян до нотаріату в цілому.